Словарь української мови (1924)/подіяти

by Борис Грінченко

◀ подія

Словарь української мови Борис Грінченко П подіяти

подіятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поді́яти, ді́ю, єш, гл. 1) Сдѣлать. Заморські лікарі нічого не подіють. Чуб. II. 389. 2) Сдѣлать, причинить колдовствомъ. Се щось йому подіяно: не їсть, не п'є.