Словарь української мови (1924)/подівок
| ◀ подіватися | Словарь української мови П подівок |
подівувати ▶ |
|
Поді́вок, вку, м.? Быть можетъ: підвівок — подвѣваніе, подвѣяніе? Золотий золотничок, чого ти забився, із міста звалився? чи ти з подимків, чи ти з подівків? Чуб. I. 129.