Словарь української мови (1924)/подрібити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подрібити
Берлін: Українське слово, 1924

Подріби́ти, блю́, биш, гл. = Подробити. Ангель і сказав: возьми ж їх та подріби та й закопай у яму. Рудч. Ск. I. 34.