Словарь української мови (1924)/подріб
◀ подрипати | Словарь української мови П подріб |
подрібити ▶ |
|
По́дріб, робу, м. Потроха. Иногда лишь во мн. ч. подроби. Вх. Пч. I. 15. Вона свинний подріб продає, а сало з цілого кабана держить. На базарі купила подробу. Лубен. у.