Словарь української мови (1924)/подзюрити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подзюрити
Берлін: Українське слово, 1924

Подзюри́ти, рю́, ри́ш, гл. Полить струей. Он знов крізь стелю подзюрило. О сильномъ дождѣ: полить. А тут знов подзюрив дорщ. О. 1862. I. 59.