Словарь української мови (1924)/подзюбатися

by Борис Грінченко

◀ подзюбати

Словарь української мови Борис Грінченко П подзюбатися

подзюрити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Подзюба́тися, ба́юся, єшся, гл. Поклевать нѣкоторое время. Подзюбався горобець вишень та й полетів. Переносно о людяхъ: пощипать (ягодъ). Підіть у садок, порічків подзюбайтеся. Зміев. у.