Словарь української мови (1924)/погукати
| ◀ погук | Словарь української мови П погукати |
погукнути ▶ |
|
Погука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Покричать. Ой піду я, гукаючи, горобчика шукаючи, буду в жалю погукати, горобчика проклинати. Чуб. V. 273. 2) Громко позвать.