Словарь української мови (1924)/погук
| ◀ погудка | Словарь української мови П погук |
погукати ▶ |
|
По́гук, ку, м. Выкрикъ; крикъ; призывный крикъ. Чуб. III. 104. Заспівайте Господеві пісню псальму нову гарно, любо з погуками співайте здорові. К. Псал. 73.