Словарь української мови (1924)/погубляти

by Борис Грінченко

◀ погубити

Словарь української мови Борис Грінченко П погубляти

погудити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Погубля́ти, ля́ю, єш, сов. в. погуби́ти, блю́, биш, гл. Губить, погубить. Як ті душі погубляють, так сі людське тіло. К. МБ. X. 7. Не поберігши тіла і душу погубиш. Ном. № 8794.