Словарь української мови
Борис Грінченко
П
погубити
Берлін: Українське слово, 1924

Погуби́ти, блю́, биш, гл. 1) Растерять. Заплакали запорожці, коней погубивши. Чуб. V. 940. 2) См. Погубляти.