Словарь української мови (1924)/погріти

by Борис Грінченко

◀ погрімати

Словарь української мови Борис Грінченко П погріти

погрітися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Погріти, грі́ю, єш, гл. 1) Нагрѣть. Буде чим руки погріть. Ном. № 9851. Та ж хаточка без вікон, без дверей, у тій хатці вітер не повіє і сонечко не погріє. Мил. 183. 2) Побить. Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів ломакою спину, дак син не дає. Г. Барв. 337.