Словарь української мови (1924)/погрібати

by Борис Грінченко

◀ погріб

Словарь української мови Борис Грінченко П погрібати

погрібач ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Погріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. погребти́, бу́, бе́ш, гл. 1) Погребать, совершить погребеніе, хоронить, похоронить. Ой заплачуть, погребуть. Чуб. V. 461. 2) Только сов. в. Сгресть, окончить сгребать. Ой покошено, погребено. Грин. III. 85.