Словарь української мови (1924)/погріб

by Борис Грінченко

◀ погримати

Словарь української мови Борис Грінченко П погріб

погрібати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́гріб, ба, м. Погребъ. Дід… закинув його у погріб. Рудч. Ск. II. 14. Ум. Погрібе́ць. Чуб. V. 1174. В погребці замурувався. Драг. 39. Маленький погрібець повен яєць. ХС. III. 63.

Погрі́б, ре́бу, м. Погребеніе.