Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пограти
Берлін: Українське слово, 1924

Погра́ти, гра́ю, єш, гл. 1) Поиграть. 2) Обыграть. Та мені хоч аби що, то пограю його, дарма, що в його самі тузи та королі. Лубен. у. А котрий котрого пограв. Лубен. у.