Словарь української мови (1924)/погнатися

by Борис Грінченко

◀ погнати

Словарь української мови Борис Грінченко П погнатися

погнисти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Погна́тися, жену́ся, не́шся, гл. 1) Погнаться. Піймав, не піймав, а погнаться можна. Ном. № 4281. Чорт погнавсь за ним і не догнав. Рудч. Ск. I. 69. 2) Отправиться, пойти, гоня; побѣжать. Покинув чоловік упруга недоораного, погнавсь із воликами додому. Г. Барв. 198. Троє товару погналось геть дорогою. Драг. 64. Свої волі набралася, на весілля погналася. Чуб. V. 562. 3) Вырасти. Висадки пішли в кущі, а цибуля погналася в стрілки. Левиц. I. 28. 4) Соблазниться, польститься. Погнавсь, що велике качання.