Словарь української мови (1924)/погибати
| ◀ погетьманувати | Словарь української мови П погибати |
погибель ▶ |
|
Погиба́ти, ба́ю, єш, сов. в. поги́бнути, ну, неш, гл. Погибать, погибнуть. Вірне любила, як присягала в вірности вмірати, да й прийшлося за мою вірность в нещасті погибати. Чуб. V. 184. Ніч мати не дасть погибати. НВолын. у. Тут тобі, серденько, в степу погибати. Мет. 94. Щоб їх путь погибла! Ном. № 3695.