Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повірний
Берлін: Українське слово, 1924

Повірни́й, а́, е́. Дающій въ долгъ (о торговцѣ, кабатчикѣ). Шинкарочко молодая, колись була повірная: повірь меду і горілки, бо не маю собі жінки. Нп.