Словарь української мови (1924)/повіджинати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повіджинати
Берлін: Українське слово, 1924

Повіджина́ти, наю, єш, гл. Сжать за долгъ (многимъ). У кого позичали, — всім повіджинали.