Словарь української мови (1924)/повтирати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повтирати
Берлін: Українське слово, 1924

Повтира́ти, ра́ю, єш, гл. Утереть (многихъ). Повтирай дітей, бач як повмазувалися квашею. Богод. у.