Словарь української мови (1924)/повкидати

by Борис Грінченко

◀ повк

Словарь української мови Борис Грінченко П повкидати

повкидатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повкида́ти, да́ю, єш, гл. Бросить во что нибудь (во множествѣ). Лушпиння з яєць повкидала в піч. Кв. Ти ж їх, Боже, в рів глибокий, повкидаєш на погибель. К. Псал. 127. Повів їх (жидів) дурінь до річки, повкидав по одинцю. Драг. 347.