Словарь української мови (1924)/повиточувати

by Борис Грінченко

◀ повиточок

Словарь української мови Борис Грінченко П повиточувати

повитріщати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повито́чувати, чую, єш, гл. 1) Выточить на токарномъ станкѣ (во множествѣ). Колеса штучно повиточувані. Г. Барв. 137. 2) Выцѣдить (во множествѣ). З обох барильців повиточував усе, що там було.