Словарь української мови (1924)/повиточок
| ◀ повитоптувати | Словарь української мови П повиточок |
повиточувати ▶ |
|
Повито́чок, чка, м. 1) Свивальникъ и пеленки, въ которые завернутъ ребенокъ. А жаль мені тую дочку, що покинула в повиточку. Чуб. V. 665. 2) Сорочка (въ которой родится иногда животное). Теля в повиточку. Богод. у.