Словарь української мови (1924)/повипадати

by Борис Грінченко

◀ повиняньчувати

Словарь української мови Борис Грінченко П повипадати

повипалювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повипада́ти, да́ємо, єте, гл. Выпасть (во множеств.). Чи чуєш, дядьку! Щось у тебе з воза повипадало! Кіев. у. Зуби… повипадали. Чуб. II. 270.