Словарь української мови (1924)/повинуватити

by Борис Грінченко

◀ повиносити

Словарь української мови Борис Грінченко П повинуватити

повинуватитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повинува́тити, чу, тиш, гл. Обвинить. Він у чому помилиться, — вона себе повинуватить. МВ. (О. 1862. I. 71). Усі будете повинувачені до одного. МВ. (О. 1862. I. 103).