Словарь української мови (1924)/повинність

by Борис Грінченко

◀ повинний

Словарь української мови Борис Грінченко П повинність

повинно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пови́нність, ности, ж. 1) Долгъ, обязанность. Левиц. Пов. 333. Забудь отця, забудь і матку, лети повинность ісправлять. Котл. Ен. V. 43. 2) Повинность. Люде панів не слухають, повинности не відбувають… Сами пани бідні свині заганяють. Грин. III. 565.