Словарь української мови (1924)/повиколювати

by Борис Грінченко

◀ повиковувати

Словарь української мови Борис Грінченко П повиколювати

повикопувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повико́лювати, люю, єш, гл. 1) Выколоть (во множ.). Взяли йому очі повиколювали. Мнж. 39. Перепеличенько, не літай так поночі, бо повиколюєш на стерниночку очі. Чуб. V. 854. 2) Переколоть (всѣхъ).