Словарь української мови (1924)/повикидати
◀ повиймати | Словарь української мови П повикидати |
повикінчувати ▶ |
|
Повикида́ти, да́ю, єш, гл. Выбросить (во множ.). А я тії сирі дрова та й повикидаю. Чуб. V. 262. Долежались груші, що й погнили, — повикидай їх. Харьк. у.