Словарь української мови (1924)/повага

by Борис Грінченко

◀ повабитися

Словарь української мови Борис Грінченко П повага

повагом ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пова́га, ги, ж. 1) Уваженіе, честь. Ой були ми в пана, була нам повага: пили мед-горілку за Ганнусю жінку. Нп. Старець старцем, а повагу любить. Ном. 2) Важность, значеніе. Двір перейди тихо, у вічі глянь з повагою. МВ. Шевч. 3) Рѣшимость. Як би він не мав поваги, щоб підпалить і мене не підцькував, то не було б і пожежі. Екатериносл. у. (Залюб.).