Словарь української мови (1924)/побродити

by Борис Грінченко

◀ побріхувати

Словарь української мови Борис Грінченко П побродити

поброїти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поброди́ти, джу́, диш, гл. 1) Походить въ бродъ. Побродила по воді. Кв. 2) Отправиться бродить, уйти изъ дому. Сама сь дівка побродила, що сь козака полюбила. Гол. I. 121. 3) Потоптать, бродя. Походжено та поброджено вороними кіньми, то ж ходила, побродила журавочка з дітьми. Чуб. V. 52. Не жаль мені тої травиці, що її побродила, тільки жаль мені свого пір'ячка, що його поронила. Рк. Макс.