Словарь української мови (1924)/побрести

by Борис Грінченко

◀ побренькувати

Словарь української мови Борис Грінченко П побрести

побрехати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Побрести́, бреду́, де́ш, гл. 1) Пойти въ бродъ. Побреду я по кісточки, щоб любили невісточки. Ном. Хоч побреду через воду, да до свого роду. Чуб. V. 460. 2) Побрести. Вона подумала: мабуть мій бичок додому побрів. Рудч. Ск. II. 14.