Словарь української мови (1924)/побратимець
| ◀ побратим | Словарь української мови П побратимець |
побратимко ▶ |
|
Побрати́мець, мця, м. = Побратим. Гол. IV. 458. Ото його і гості й побратимці. К. МБ. III. 261.
| ◀ побратим | Словарь української мови Борис Грінченко П побратимець |
побратимко ▶ |
|
Словарь української мови — П
побратимець
Борис Грінченко
1924
Побрати́мець, мця, м. = Побратим. Гол. IV. 458. Ото його і гості й побратимці. К. МБ. III. 261.