Словарь української мови (1924)/побратим
◀ побрати | Словарь української мови П побратим |
побратимець ▶ |
|
Побрати́м, ма, м. Названный братъ, другъ. При добрій годині всі куми і побратими. Ном. № 2310. Одріклася вся названая родина, тоді нема ні кума, ні побратима. Чуб. V. 469. Ум. Побрати́мко. Федьк. II. 125.