Словарь української мови (1924)/плентати
| ◀ пленіпотент | Словарь української мови П плентати |
плентатися ▶ |
|
Пле́нтати, таю, єш, гл. 1) Путать ногами, плестись. Манив до себе дитину, а воно з другого кінця лави, перебіраючи ручками і держучися за лаву, плентало ніжками та реготалося, ідучи до батька. Г. Барв. 165. 2) О ребенкѣ: двигать ручками. Воно мені, малеє, плентає рученятами, — гу, каже. Г. Барв. 119.