Словарь української мови (1924)/перетирати

by Борис Грінченко

◀ перетинок

Словарь української мови Борис Грінченко П перетирати

перетиратися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Перетира́ти, ра́ю, єш, сов. в. перете́рти, тру́, тре́ш, гл. 1) Перетирать, перетереть. 2) — кого́ на зуба́х = Перемина́ти кого на зуба́х. Мир. Пов. I. 161.