Словарь української мови (1924)/переминати

by Борис Грінченко

◀ перемиватися

Словарь української мови Борис Грінченко П переминати

переминатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Перемина́́ти, на́ю, єш, сов. в. перемня́ти и перем'я́ти, мну́, не́ш, гл. 1) Переминать, перемять. Ті орішки, що взяла у Василя, усе в жмені переминає. Кв. 2) Пережевывать, пережевать. 3) — кого́ на зуба́х. Ругать, перебирать кого по косточкамъ. Знову почав Грицько гукати на всю хату, перетираючи та переминаючи на зубах не тільки Пріську з Христею, а й увесь рід їх. Мир. Пов. I. 161.