Словарь української мови (1924)/переривати

by Борис Грінченко

◀ перержавіти

Словарь української мови Борис Грінченко П переривати

перериватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Перерива́ти, ва́ю, єш, сов. в. перерва́ти, рву́, рвеш. 1) Перерывать, перервать. 2) Прерывать, прервать, прекратить. Молодий вік перервати. Чуб. V. 376. Не перерви ж, о вічний Боже, мого життя на половині. К. Псал. 231.

II. Перерива́ти, ва́ю, єш, сов. в. перери́ти, ри́ю, єш, гл. Перерывать, перерыть, перекапывать, перекопать. Мої стежки псують, переривають. К. Іов. 64.