Словарь української мови (1924)/перемітувати

by Борис Грінченко

◀ перемітний

Словарь української мови Борис Грінченко П перемітувати

перемітуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Перемі́тувати, тую, єш, сов. в. перемета́ти, мечу́, чеш, гл. 1) Перебрасывать, перебросить. МУЕ. III. 44. 2) Охватывать, охватить, обвить вокругъ. В около того… патика перемітує ватаг два рази ремінь. Шух. I. 191. 3) — ба́рву. Измѣнять, измѣнить цвѣтъ. Буває ласице на зіму перемітує барву. Вх. Зн. 47.