Словарь української мови (1924)/переживати
| ◀ переженити | Словарь української мови П переживати |
пережидати ▶ |
|
Пережива́ти, ва́ю, єш, сов. в. пережи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Переживать, пережить. Ніхто світа не може пережити. Ном. № 389. Вона його пережила. МВ. I. 65. Пережила поговори, переживу й славу. Мет. 87. 2) Проживать, прожить. Вік пережити, — не поле перейти. Посл. В мирі не переживеш. Г. Барв. 219.