Словарь української мови (1924)/перевідувати
◀ перевідник | Словарь української мови П перевідувати |
перевідуватися ▶ |
|
Переві́дувати, дую, єш, сов. в. переві́дати, даю, єш, гл. 1) Навѣщать, навѣстить. Вона в мене й не снідала, тільки ж мене й перевідала. Чуб. V. 553. 2) Узнавать, узнать. Шух. I. 235. Іди, Юрию, перевідай, запитай си, чого вони (корови) так ричут. ЕЗ. V. 62.