Словарь української мови (1924)/перевідник
◀ перевідати | Словарь української мови П перевідник |
перевідувати ▶ |
|
Перевідник, ка, м. 1) Расточитель. Адес — пес, Пересип — злодій, Куяльник — перевідник. Ном. № 748. 2) Человѣкъ смѣшанной породы, помѣсь. Шух. I. 55.