Словарь української мови
Борис Грінченко
П
первітка
Берлін: Українське слово, 1924

Пе́рвітка, ки, ж. 1) = Первістка. 2) Первая возлюбленная. Була і в мене дівка первітка, щиро її кохав, та не довелося подружиться; тепер вона заміжжю. Лубен. у.