Словарь української мови (1924)/пенякуватий

by Борис Грінченко

◀ пенявий

Словарь української мови Борис Грінченко П пенякуватий

пеняти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пеня́кува́тий, а, е. 1) Придирчивый, навязчивый. 2) Упорный, упрямый. О. 1862. V. 82. Устань, устань, мила, привіз я дубину, тонку та довгу та сукувату, на твою спину пенякувату. Чуб. V. 644. І не бачила такої пенякуватої дівчини — щоб по її було. Черниг. у.