Словарь української мови (1924)/парубіка
| ◀ парубій | Словарь української мови П парубіка |
парубків ▶ |
|
Парубі́ка, ки, м. Молодой парень. Був парубіка в тому селі вбогий. Г. Барв. 189. Охрім догадливий був парубіка. Гліб. Ум. Парубі́чка. О. 1861. VIII. 19.