Словарь української мови (1924)/парубій

by Борис Грінченко

◀ парубецький

Словарь української мови Борис Грінченко П парубій

парубіка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Парубі́й, бі́я, парубі́йка, ки, парубі́йко, ка, м. = Парубіка. Ви старі, а я парубій. О. 1862. IV. 75. Потім умився і убрався, як парубійка до дівчат. Котл. Ен. I. 22. Був парубійко здатний, — веселий і жартовливий. О. 1862. VIII, 18; IX, 69.