Словарь української мови (1924)/пановитий

by Борис Грінченко

◀ панова

Словарь української мови Борис Грінченко П пановитий

панок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Панови́тий, а, е. Съ барскими замашками, привычками. Додра наче і людина була його жінка, тільки пановита дуже. О. 1861. VIII. 16. Сей чоловік не простий, щоб усе їв наше, ні, він на се дуже пановитий.