Словарь української мови (1924)/паморока

by Борис Грінченко

◀ паморозь

Словарь української мови Борис Грінченко П паморока

паморочити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Па́морока, ки, ж. 1) Туманъ. Паморока упала. Вх. Зн. 46. 2) Па́мороки заби́ти = Запаморочити. Г. Барв. 436. Ном. № 6509. Так мені памороки забила оця товкотня, що не тямлю, куди йти.