Словарь української мови (1924)/палахкотіти

by Борис Грінченко

◀ палати

Словарь української мови Борис Грінченко П палахкотіти

палахнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Палахкоті́ти, чу́, тиш, гл. 1) Горѣть, вспыхивая. Свічка палахкотить. НВолын. у. 2) Пышать, обдавать жаромъ, пылать. Дитина така гаряча, так і палахкотить від неї. НВолын. у. Най погляну на ті личка, що палахкотять. Рудан. I. 19.