Словарь української мови (1924)/палати
| ◀ палата | Словарь української мови П палати |
палахкотіти ▶ |
|
Пала́ти, ла́ю, єш, гл. 1) Пылать. Круг неї полум'я палало. Котл. Ен. I. 38. Восковая свічка цілу ніч палала. Грин. III. 690. Лютим огнем, яростію палають без міри. Чуб. V. 448. 2) Пылать, страстно рваться. Він палає продати воли, а тут купця нема. Волч. у. 3) Очищать ошелушенное зерно (проса, ячменя, гречи) отъ шелухи или зерна подсолнечника отъ пустыхъ и пр. встряхивая ихъ особымъ образомъ въ корытцѣ, отчего легкія части отдѣляются въ верхній слой и отлетаютъ. Черниг. у. См. Опалати.