Словарь української мови (1924)/осудок
| ◀ осудовище | Словарь української мови О осудок |
осужати ▶ |
|
О́судок, дку, м. = Осуда. Де вже я тебе без вечері пущу! Щоб собі довічнього осудку досягти. О. 1862. VII. 37, 38. Діти знов напались на батька, щоб ішов до церкви, щоб не робив сем'ї осудку. Грин. II. 153.