Словарь української мови
Борис Грінченко
О
опороти
Берлін: Українське слово, 1924

Опоро́ти, рю́, риш, гл. 1) Распороть. Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину. 2) Ударить сильно. Чоловік як опоре його кийком. Грин. I. 42.